Дистанційне навчання!!!
27.05.2020
Узагальнення знань з
розділу «Природа та населення свого адміністративного регіону» . Підсумкова
контрольна робота за ІІ семестр
1. Повторіть вивчений
матеріал, перегляньте уроки на блозі.
2. Виконати підсумкову контрольну роботу за ІІ
семестр.
Контрольна
робота виконується з 10-00 до 11-00,
потім доступ буде закрито!!!
25.05.2020
Тема «Кількість та структура населення. Етнічний
склад. Особливості зайнятості населення»
Мета: надати інформацію про
кількість населення свого адміністративного регіону; з'ясувати чинники, що
впливають на кількість населення; сформувати уявлення про статево-віковий,
етнічний склад населення, охарактеризувати тривалість життя населення, тенденції
та причини її змін, ознайомити з основними напрямками демографічної політики.
- Яким би не був багатим чи бідним
наш край на природні ресурси, його подальший розвиток залежить тільки від
людей. Японія – бідна на природні ресурси країна, але її громадяни зробили її однією
з найуспішніших держав світу. Які особливості населення нашого краю заважають
нашому розвитку, що потрібно змінити та які перспективи ми можемо вибудовувати,
допоможе зрозуміти нам урок.
Кількість населення
Населення
Сумської області станом на 1 січня 2019 року становило 1081418 мешканців. 747,8 тис. осіб (69 % населення області)
проживає у 35 міських населених пунктах (15 містах та 20 селищах міського
типу). 333,5 тис. осіб (31 % населення області) у
1498 селах. Густота населення області
становить 47,9 осіб на км2, що на 36% менше ніж в середньому по країні.
Чинники зміни кількості населення
На зміну чисельності населення, як
відомо, впливають три основні чинника: народжуваність, смертність та міграція.
Демографічна ситуація в Сумській області відображає загальні закономірності
демографічного розвитку країни, якому притаманна щорічна депопуляція населення.
Аналізуючи загальну чисельність населення за останнє десятиліття необхідно
зазначити, що в області спостерігається поступове зменшення чисельності
населення з 1 299 746 до 1081418 осіб.
Віковий склад :
0-14 р – 143,5 тис.осіб;
15-64 – 740,3 тис.осіб;
65 і старше – 195,3 тис.осіб.
Середній вік населення – 43,2
(чоловіки – 40,3, жінки – 45,7)
Національний склад населення
У національному складі населення області переважна більшість українців,
чисельність яких становила 1152,0 тис. осіб, або 88,8% від загальної кількості
населення. Друге місце за чисельністю посідали росіяни. Їх кількість порівняно
з переписом 1989 року зменшилася на 36% і нараховувала на дату перепису 121,7
тис. осіб.
Зайнятість населення
сфера діяльності
|
кількість
зайнятих
|
частка
|
Сільське господарство, мисливство та лісове
господарство
|
109 158
|
24,3%
|
Обробна промисловість
|
98 679
|
22,0%
|
Оптова та роздрібна торгівля; торгівля
транспортними засобами; послуги з ремонту
|
44 434
|
9,9%
|
Освіта
|
39 417
|
8,8%
|
Охорона здоров'я та соціальна допомога
|
31 352
|
7,0%
|
Державне управління
|
27 615
|
6,1%
|
Транспорт і зв'язок
|
26 502
|
5,9%
|
Будівництво
|
18 427
|
4,1%
|
Виробництво електроенергії, газу та води
|
13 223
|
2,9%
|
Операції з нерухомістю, здавання під найм та
послуги юридичним особам
|
12 290
|
2,7%
|
Колективні, громадські та особисті послуги
|
10 866
|
2,4%
|
Готелі та ресторани
|
7 112
|
1,6%
|
Добувна промисловість
|
4 440
|
1,0%
|
Фінансова діяльність
|
3 697
|
0,8%
|
Неточно вказали або не вказали вид діяльності
|
1 530
|
0,3%
|
Послуги домашньої прислуги
|
485
|
0,1%
|
Рибне господарство
|
261
|
0,1%
|
Всього зайнятих
економічною діяльністю
|
449 488
|
100,
|
Домашнє завдання
- Опрацювати
конспект уроку.
-
Підготуватися до семестрової контрольної роботи:
повторити §§ 32-48 (грунти, тваринний та рослинний світ, ландшафти України,
природокористування), конспекти уроків з розділу «Природа та населення свого
адміністративного регіону). Писати роботу будете
27.05.2020 з 10-00 до 10-45, потім доступ буде закрито.
20.05.2020
Тема «Природокористування. Об'єкти
природно-заповідного фонду Сумської області»
Мета: з'ясувати складники природно-ресурсного потенціалу свого
краю та особливості його використання; систематизувати знання про основні види
забруднення довкілля; визначити екологічну ситуацію у своєму регіоні та її
вплив на життєдіяльність населення; сформувати знання про природно-заповідний
фонд свого регіону та особливості його розташування.
Використання
природно-ресурсного потенціалу та екологічна ситуація
Сьогодні
екологічний стан природного середовища на Сумщині формується переважно
підприємствами хімічної промисловості, наземного транспорту, енергетичної та обробної
промисловості, частка яких у загальному обсязі викидів шкідливих речовин
становить відповідно 29 %, 29,6 і 30,8 % .
Загальний обсяг викидів шкідливих
речовин в атмосферне повітря складає 80,8 тис. Однак порівняно з 1991 р.,
викиди шкідливих речовин в атмосферу зменшились майже в три рази, що обумовлено
спадом промислового виробництва в країні та області в 1990-х рр.
Більше половини шкідливих
речовин викинуто у повітря підприємствами м. Суми, Сумського, Роменського,
Охтирського та Липоводолинського районів. Близько 20 % забруднюючих речовин, що
викидаються в атмосферу стаціонарними джерелами, є мутагенними і несуть значну
загрозу здоров’ю не тільки нинішньому, а й наступним поколінням.
Не кращим чином складається
ситуація і з охороною водного середовища
за рахунок несанкціонованих скидів стічних вод промислових об’єктів – ВАТ
“СумиТеко” (м. Суми) та ВАТ “Правекс-Брок’’ (м. Охтирка). Протягом багатьох
років зволікається перехід на технічне водопостачання Шосткинського заводу
“Імпульс”, Свіського насосного заводу, підприємств м. Глухова та окремих
підприємств м. Ромни. Через відсутність коштів не здійснюється будівництво
споруд попередньої очистки стічних вод на 25 промислових підприємствах області.
Сучасний екологічний стан ґрунтів у Сумській області також
не відповідає вимогам раціонального їх використання через допущені свого часу
прорахунки в організації сільськогосподарського виробництва, низький
техніко-технологічний рівень виробництва, низьку продуктивність земель та
деградацією ґрунтового покриву. Розораність земель в області становить 52,7 %
від загальної площі та 72,5 % від площі сільгоспугідь. На одного мешканця
області припадає 1,25 га сільськогосподарських угідь, у т.ч. 0,92 га ріллі,
тоді як по Україні ці показники становлять відповідно 0,82 і 0,65 га, а по
Європі – 0,44 і 0,25 га. Порушення екологічного співвідношення площ ріллі,
природних кормових угідь, лісових і водних територій, негативно вплинуло на
стійкість агроландшафтів регіону, привело до деградації ґрунтів. Аналіз
структури посівних площ, дає підстави стверджувати, що вона не відповідає
вимогам науково обґрунтованої системи землеробства, не забезпечує раціонального
використання ґрунтів і, як наслідок, негативно впливає на їх екологічний стан і
родючість.
Велику економічну шкоду ґрунти
отримують від забруднення відходами промисловості. Місця зберігання і
накопичення промислових та побутових відходів не відповідають екологічним
вимогам і перебувають у незадовільному стані. Більша частина звалищ належить до
розряду несанкціонованих. Практично всі полігони були введені в дію 10 – 30
років тому і переважна частина цих об’єктів заповнена більш ніж на 90 %
проектного обсягу або переповнена.
Головними причинами такого становища залишаються:
·
застаріла
й недосконала технологія виробництва;
·
низька
екологічна свідомість населення;
· довготривалий
підхід до проблеми відходів як до другорядної з боку законодавчої та виконавчої
влади всіх рівнів;
· відсутність
належного нормативно-правового регулювання процесу утилізації відходів;
· відсутність
ефективної системи збирання, зберігання та знищення відходів;
·
незадовільне
фінансове забезпечення утилізації відходів;
· відсутність
контролю сировинно-матеріального балансу виробництва та якості навколишнього
природного середовища в місцях накопичення відходів.
Особливість нинішнього екологічного стану
навколишнього середовища в Сумському регіоні полягає в тому, що складна
екологічна ситуація співпала в часі з економічною кризою, яка дещо зменшила
антропогенний вплив на довкілля. А це означає, що з пожвавленням виробництва в
регіоні можна очікувати зростання забруднень.
Природно-заповідний
фонд Сумської області
Природно-заповідний фонд Сумської області
станом на 01.01.2020 налічує 291 об’єкт загальною площею 178595,6
га, що становить 7,49% від площі області («показник заповідності»). Сучасна
мережа природно-заповідних об’єктів включає 19 об’єктів загальнодержавного
значення площею 50,5 тис. га (26%) та 272 об’єктів місцевого значення площею
128 тис. га (74%).
Природно-заповідні об'єкти Сумщини
загальнодержавного значення
Назва об'єкту
|
Площа (га)
|
Тип
|
Місцезнаходження (район)
|
882,9
|
природний заповідник
|
Лебединський, Недригайлівський
|
|
16215,1
|
національний природний парк
|
Середино-Будський
|
|
23360,1
|
національний природний парк
|
Охтирський, Тростянецький, Великописарівський
|
|
1231,0
|
лісовий заказник
|
Шосткинський
|
|
2868,1
|
ландшафтний заказник
|
Глухівський
|
|
2020,8
|
ландшафтний заказник
|
Буринський, Білопільський, Путивльський
|
|
236,0
|
ботанічний заказник
|
Сумський
|
|
258,0
|
орнітологічний заказник
|
Сумський
|
|
1509,6
|
гідрологічний заказник
|
Роменський
|
|
1515,7
|
гідрологічний заказник
|
Роменський
|
|
1007,5
|
гідрологічний заказник
|
Охтирський
|
|
2606,0
|
гідрологічний заказник
|
Охтирський, Тростянецький, Великописарівський
|
|
4591,6
|
гідрологічний заказник
|
Охтирський
|
|
0,1
|
ботанічна пам'ятка природи
|
Кролевецький
|
|
55,0
|
зоологічна пам'ятка природи
|
Конотопський
|
|
7,0
|
гідрологічна пам'ятка природи
|
Лебединський
|
|
256,0
|
парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
|
Тростянецький
|
|
55,7
|
парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
|
Сумський
|
|
21,0
|
дендропарк
|
Сумський
|
Домашнє завдання
-
Опрацювати
конспект уроку.
-
Почати готуватися до семестрової контрольної роботи:
повторити §§ 32-48 (грунти, тваринний та рослинний світ, ландшафти України,
природокористування), конспекти уроків з розділу «Природа та населення свого
адміністративного регіону). Писати роботу будете
27.05.2020 з 10-00 до 10-45, потім доступ буде закрито.
18.05.2020
Тема «Особливості
природних умов і ресурсів Сумської області»
Мета: сформувати
знання про рельєф і геологічну будову, клімат, поверхневі й підземні води, ґрунтово
- рослинний покрив, тваринний світ, ландшафти свого адміністративного регіону;
з'ясувати особливості взаємозв'язків між природними компонентами та їх впливом
на особливості мешкання населення, економічного стану краю, перспективи
подальшого розвитку; навчитися визначати й оцінювати природні ресурси свого
регіону в межах України; розвивати науковий світогляд уміння узагальнювати та
аналізувати матеріал.
Завдання . За тематичними картами природних умов України
в атласі визначте місце м.Шостка відповідно до тематики карти. Наприклад, у
межах яких форм рельєфу та тектонічних структур розташовано, у якій природній зоні
та ін. (виконати у робочому зошиті,
сфотографувати і надіслати на електронну пошту до 20.05.2020)
У деяких випадках для розуміння
суті, причин певних явищ чи процесів того, що оточує нас щодня, слід подивитися
на це здалеку. Ми це вже зробили, з'ясувавши природні умови й особливості всієї
України. Тепер ми з легкістю зможемо пояснити, чому саме така погода в нас,
чому наша область вирощує саме такі сільськогосподарські культури, що
особливого в наших річках та озерах та багато іншого.
Вивчення нового
матеріалу
Рельєф, геологічна й тектонічна будова,
корисні копалини
Рельєф
На території Сумської області переважає рівнинний рельєф.
Гір на території Сумщини немає.
Північна частина нашої області лежить у
межах Поліської низовини. Сумське Полісся
- це плоский, частково заболочений простір, слабо порізаний річковими
долинами, ярами та балками. Середні висоти 140-170 м над рівнем моря. Значна
частина центральних, південно-західних і південних районів області розташовані
в межах – Полтавської рівнини, яка являється східною частиною Придніпровської
низовини. Слабо-хвиляста поверхня розчленована широкими долинами річок Сейм,
Псел, Сули, Ворскли. Деякі ділянки земної поверхні підняті в цих місцях до
висоти 170-200 м над рівнем моря. На крайньому півдні Охтирського району, у
долині річки Ворскла, знаходяться найнижчі відмітки висот у нашому регіоні –
від 105 до 115 м на рівнем моря.
«Сумська Швейцарія» - так образно називають територію, яка лежить
на сході і південному – сході нашої області. Сюди заходять відроги
Середньоросійської височини. В 5 км північніше с. Грабовське Краснопільського
району знаходиться найвища точка Сумської області–246 м. Середні висоти досягають у цих
місцях 200-220 м над рівнем моря.
Геологічна та тектонічна будова
Сумська область за
особливістю тектонічної будови у своїй основі має типово платформенні
утворення, які значно поширені за площею, але у цілому малопотужні і
складаються з відкладів докембрійського, палеозойського, мезозойського і
кайнозойського віку. При цьому на денну поверхню виходять лише молоді відклади
крейдового, палеогенового та неогенового віку. Більш давні утворення зазвичай
поховані під досить потужним чохлом порівняно молодих відкладів, а їх
присутність у межах території області можна довести лише за допомогою буріння.
Винятком є тільки невелика ділянка поблизу м. Ромни.
Особливості геологічної будови Сумської
області зумовлені розташуванням її в межах Східноєвропейської платформи,
фундамент якої складено дуже дислокованими кристалічними породами архею та
протерозою.
За схемою тектонічного районування територія
області знаходиться на стику двох структур: більша частина території
знаходиться на південно-західному схилі Воронезької антеклізи і лише най
південніші райони входять до складу Дніпровсько-Донецької западини та розміщені
на території Дніпровського грабена. Дніпровсько-Донецька западина – це
внутрішньоплатформний прогин, формування якого пов’язане із системою глибинних
розломів.
Тектонічна
будова південно-західного схилу Воронезького кристалічного масиву не
відзначається особливою складністю, хоча слід зазначити, що вивчена вона
недостатньо. Проте отримані дані дозволяють висловити думку про загальний нахил
поверхні кристалічного фундаменту даної території в південно-західному
напрямку. Глибина залягання цієї поверхні на північ від м. Суми – 600-700м, у
районі Глухова вона становить майже 300м, а на півдні області поблизу глибинних
розломів – 3000-3500м і більше.
Корисні копалини
53,4%
мінерально-сировинної бази області припадає на паливно-енергетичну
сировину(нафта, газ, конденсат ,торф), 39,1% - на мінерально-будівельну
сировину, 6,1% - підземні води, 1,4% - інші види корисних копалин.
В області 294 родовища з 21 виду корисних
копалин. Мінерально-сировинна база складається з паливно-енергетичної сировини (нафта,
газ, конденсат, торф), з мінеральної будівельної сировини, сапропелю, прісних
підземних вод та ін. Крім того, надра області вміщують такі корисні копалини,
як фосфорити, керамзитова сировина, опоки, скляні піски, мінеральні води.
Надра Сумської області містять різноманітні
корисні копалини, які широко використовуються у народному господарстві. Як і
рельєф, корисні копалини тісно пов’язані з геологічними структурами нашої
території. Оскільки вище було сказано, що наша область розташована на
платформі, яка покрита досить товстим шаром осадових порід, то всі корисні
копалини можуть бути сконцентровані або в фундаменті платформи, або у її
осадовому чохлі.
Найбільший інтерес викликають родовища нафти і газу. Розташовані вони на
півдні області і відносяться до Дніпровсько-Донецької провінції, яка ще не
повністю розвідана і освоєна, оскільки глибина залягання продуктивних
горизонтів коливається в межах від 3000м і нижче. У цей час розробляються
Велико-Бубнівське, Анастасівське, Коржівське родовища нафти і газу в
Роменському районі. Новотроїцьке родовище газу в Лебединському районі,
Качанівське, Рибальське, Бугреватське і Прокопенківське в Охтирському районі.
У перспективі можлива експлуатація ще цілого
ряду родовищ, найбільшим із яких є Андріяшівсько-Гудимівське.
Відкриті родовища кам’яного і бурого вугілля (в Липоводолинському, Лебединському
районах).Проте, у зв’язку з тим, що ці пласти малої потужності і глибокого
залягання, їх розробка вважається недоцільною.
А ось торфом
Сумська область дуже багата. На сьогодні відомо близько 230 родовищ, більшість
із яких вважаться великими. Поклади торфу відносять в основному до заплав
великих річок і балок. Вони мають 12-40% зольності, а теплоутворювальна
спроможність 3300-5000 кілокалорій, що вважається достатньо високою. Основна
маса торфу розташована на півночі і заході області (Глухівський,
Середино-Будський, Шосткинський, Конотопський райони). Найбільшими є
Вичихівське, Ретьєвське, Глухівське, Клевенське, Молчанівське. Єзуцьке
родовища.
Розвідані запаси кам’яної солі, які належать до Роменського і Синівського соляних
куполів. Запаси солі тут значні і в будь-який момент можуть бути збільшені,
оскільки жодна із свердловин на Роменському родовищі не була пройдена на всю
потужність соляного штока, хоча деякі із них сягають 2 км глибиною. На
Синівському куполі досліджені лише перші десятки метрів. Відомо, що роменська
сіль годувала людей під час громадянської і Великої Вітчизняної воєн. Зараз
родовища солі не розробляються, хоча в будь-який момент можуть бути використані
як сировина у хімічній і харчовій промисловості.
Крім того, у тому ж Роменському соляному
куполі під час буріння були виявлені прошарки калійних солей, що значною мірою
збільшує цінність родовища в його перспективі.
Інтерес для майбутніх розробок становлять фосфорити, які знайдені у с. Стецьківка і Могриця. Глибина їх
залягання 20-30 м.
У господарській діяльності широке застосування
знайшли у Сумській області піски, піщаники, глини, суглинки, гіпси, піщана
крейда та ін. Так, для випалювання на вапно використовується біла піщана крейда. Відомі 17 родовищ
крейди, більшість із яких вважаються великими (Збруцьке-Глухівський район;
Шечківське - Путивльський район; Барилівське-Краснопільський район; Кам'янське,
Прогресівсько-Порохонське та ін.).
Кліматичні
особливості. Погодні умови
Клімат
помірно - континентальний. Це означає,
що Сумська область знаходиться під впливом як материкового (континентального)
повітря, так і морського, який поступає з Атлантичного океану. Повітря, яке
приходить до нас із Атлантичного океану , взимку підвищує температуру , а
влітку понижає. Зима прохолодна, літо не
спекотне. Середня температура липня +19 °C, січня −7,5 °C. Максимум
опадів випадає влітку у вигляді дощів. Середньорічна їх кількість становить від
550 до 700 мм.
Для Сумської області характерні несприятливі кліматичні явища: посухи, суховії, шквальний вітер,
ожеледь та ін.
Поверхневі
та підземні води
У гідрографічному відношенні Сумська
область розташована в межах лівобережжя р. Дніпра. Ріки області відносяться до
басейнів лівобережних притоків Дніпра – Десни (45,5%), Сули (18,6%), Псла
(23,4%) та Ворскли (12,5%).
Річкова мережа області помірно
розвинута, середня густота її становить 0,2-0,3 км/км2, а в басейнах Псла та
Ворскли – 0,3-0,5 км/км2. Вона включає одну велику річку – Десну, що протікає
по межі Сумської та Чернігівської областей на 37 км, та середні річки – Сейм,
Клевень, Сулу, Псел, Хорол і Ворсклу. Їх загальна довжина – 801 км. Крім того,
в області налічується 1536 малих річок загальною довжиною 7182 км, у тому числі
195 річок завдовжки більше 10 км, загальна довжина яких становить 3946 км.
річка Десна
До штучних водойм у Сумській
області відносяться водосховища та ставки. В області налічується 42 водосховища
загальним повним об’ємом 94,57 млн.м3 та 2192 ставка загальним повним об’ємом
125,97 млн. м3. П’ять водосховищ розташовані на середніх ріках: чотири на Пслі
при малих ГЕС та одне на Ворсклі. Усі вони руслові. Решта водосховищ
розташовані на малих річках та струмках. 29 із них – руслові, 8 – заплавні.
Наповнення переважної більшості водосховищ та майже всіх ставків відбувається
за рахунок повеневих вод. В розташуванні ставків по території області є певна
особливість. В північних районах області, в межах Полісся, а також у широких долинах
рік Сейму та Ворскли, їх кількість значно менша, ніж на решті території
області, де балкова мережа більш розвинена і умови для їх будівництва більш
сприятливі.
Озер у Сумській області порівняно
небагато і всі вони знаходяться у річкових долинах – у заплавах рік та на
низьких надзаплавних терасах. Кількісно переважають заплавні озера – стариці,
які утворилися в результаті переміщення річкових русел. Озера, що розташовані
на низьких надзаплавних терасах, також являють собою залишки давніх річищ –
давні стариці. Переважна більшість озер у Сумській області мають невелику площу
водного дзеркала – до 10 га. Озер площею водного дзеркала понад 10 га
налічується 25. Загальна площа озер в області 2042 га, у тому числі площею
понад 10 га – 623 га.
о. Шелехівське
Прогнозні ресурси підземних вод у Сумській області становлять 1251,5 млн.м3
на рік, затверджені експлуатаційні запаси – 210,8 млн.м3 на рік.
Водозабезпеченість підземними (артезіанськими) водами на одного жителя області
становить 0,177 тис.м3 на рік. Основні водоносні горизонти на сході області
поширені в верхньо- та нижньокрейдових відкладах, в центральних районах і на
заході області – в палеогенових відкладах.
Забезпечення водними ресурсами Сумської області і її районів достатнє і
більш-менш рівномірне. Як населення, так і усі галузі економіки області не
відчувають проблем у забезпеченні як питною, так і технічною водою. Так,
загальне споживання підземної (питної) води у області становить порядку 22% її
експлуатаційних запасів. Використання поверхневої (технічної) води становить
2,0% поверхневого стоку, що сформувався на території області.
У найближчій перспективі населення Сумської області і її економіка будуть у достатній мірі забезпечені водними ресурсами як у кількісному, так і у якісному плані.
У найближчій перспективі населення Сумської області і її економіка будуть у достатній мірі забезпечені водними ресурсами як у кількісному, так і у якісному плані.
Серед галузей господарського
комплексу найбільше води використовується в рибному господарстві – 46%, в
промисловості – 26%, в комунальному – 25%, в сільському господарстві – 3%.
Ґрунти
На півночі області (Середино –Будський, Шосткинський,
Ямпільський райони) поширені дерново-підзолисті ґрунти. Вони сформувалися під
хвойними лісами на піщаних породах
Південніше, на
території Глухівського, Путивльського, частково Кролевецького та Конотопського
районів зустрічаються сірі лісові ґрунти. Вони утворилися під мішаними лісами, на лесах та лесоподібних суглинках.
50 % Сумської
області займають чорноземи. Гумусовий шар становить 1 м і більше.
Крім названих
вище типів ґрунтів на території нашого краю зустрічаються і інші. Так, у
заплавах річок поширені лучні, лучно – болотні ґрунти. Вони займають 3 %
території області.
Рослинний і тваринний світ
Лісами і чагарниками зайнято 17 %
території. У північних районах переважають мішані ліси (сосна, дуб, береза), у
центральних районах — острівні ліси (липа, клен, ясен), трапляються дубові
гаї, південніше – лісостеп. Більш всього лісів на Полісі. В Середино –
Будськом, Шосткинськом, Глухівськом, Кролевецькому районах вони займають від 25
до 30 %.
Наш край населяють різноманітні представники
тваринного світу, всього біля 350 видів.
У лісах Сумщини Полісся водяться крупні
парнокопитні тварини: лось, плямистий олень, козуля, кабан. Також у лісах
мешкають борсуки, лисиці, куниці, вовки, зайці, білки та ін.; птахи – глухар,
тетерук, рябчик, пугач, вальдшнеп, сова, сич, дятел, дрізд; плазуни – гадюка звичайна,
вуж, мідянка.
Лісостеп – ховрах, хом'як, байбак та ін.
У ріках, озерах, ставках мешкає 40 видів
риби: плотва, красноперка, лящ, щука, судак, сом, окунь, карась та ін.
ліси Сумщини
Домашнє завдання
- Опрацювати
конспект уроку.
-
Виконати
завдання : за тематичними картами природних умов України в атласі визначте
місце м. Шостка відповідно до тематики карти. Наприклад, у межах яких форм
рельєфу та тектонічних структур розташовано, у якій природній зоні та ін. (виконати у
робочому зошиті, сфотографувати і надіслати на електронну пошту до 20.05.2020)
13.05.2020
Тема «Географічне
положення, адміністративно-територіальний устрій, історія формування і розвитку
Сумської області»
Мета: сформувати знання про географічне положення свого
адміністративного регіону; ознайомити з сучасним адміністративно-територіальним
устроєм, його проблеми та перспективи; навчитися визначати й оцінювати
географічне положення свого регіону в межах України; використовуючи
міжпредметні зв'язки з історією, охарактеризувати основні етапи формування
території й розвитку свого краю, з'ясувати причини й наслідки територіальних
змін.
Вивчення нового матеріалу
Географічне положення
Сумська область розташована на північному сході України. На
півночі та сході область межує з Брянською, Курською та Бєлгородською
областями; протяжність державного кордону з Російською Федерацією, що проходить
по території області, складає 498 км. На півдні, на південному сході та на
заході Сумщина межує з Харківською, Полтавською та Чернігівською областями
України. Відстань від обласного центру до столиці України – м. Києва дорівнює
350 км. В південній частині територія області простяглася зі сходу на захід
приблизно на 170 км, а в західній частині відстань з півночі на південь складає
близько 200 км (по прямій лінії). Загальна площа складає 23, 8 тис. км2.
Сумська область займає транзитне
положення. Через область проходить міждержавна автомагістраль Київ – Москва,
залізничні магістралі: Київ – Москва, Київ – Харків, Дніпропетровськ –
Санкт-Петербург. Великі залізничні вузли: Конотоп, Ворожба, Смородино.
Через територію Сумщини проходять магістральні газопроводи: Уренгой –
Помари – Ужгород, Єлець – Курськ – Суми – Диканька, Курськ – Суми – Київ, Суми
– Конотоп, Бєльськ-Суми, Київ-Брянськ та нафтопроводи: магістральний Мічурінськ
– Кременчук, республіканського значення – Мала Павлівка – Охтирка.
Історія формування території
Заселення
територiї сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. рокiв тому. Починаючи
з перших столiть до н.е., вся територiя сучасної Сумської областi входила до
складу земель, на яких проживали раннi слов'янськi племена. В VII-X ст. всю
територiю сучасної Сумщини населяло слов'янське плем'я сiверян. Тривалий процес
соцiально - економiчного розвитку схiдних слов'ян зумовив формування феодальних
вiдносин i утворення однiєї з наймогутнiших держав свого часу - Київської Русi.
До Київської Русi входили i землi сучасної
Сумщини. Розташований на кордонi зi степом край, незважаючи на постiйнi напади
кочiвникiв, був порiвняно густо заселений. На територiї областi вiдомо понад 80
давньоруських городищ, поселень, могильникiв. Крiм невеликих поселень, iснували
й великi мiста, про якi розповiдають давньоруськi лiтописи: Ромни, Вир,
В'яхань, Путивль, Попаш, Глухiв, Зартий. Територiя Сумщини була ареною запеклих
мiжкнязiвських вiйн, особливо в 40-х роках XII ст. Використовуючи феодальнi
мiжусобицi, половцi посилили натиск на руськi землi. На початку 20-х рокiв ХIII ст. зi сходу
насунули монголо- татарськi орди. Велич i могутнiсть змiнилася занепадом i
пригнобленням. В 50-60-х роках XIV ст. наш край входив до складу Великого
князiвства Литовського, Рiчi Посполитої. Славу Київської Русi намагався
вiдродити Богдан Хмельницький. В роки Визвольної вiйни i до смертi гетьмана
iснувала українська держава, до складу якої входила i територiя Сумщини, а
саме: Глухiвщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пiзнiше цi землi
ввiйшли до складу Гетьманської України, а пiвденно-схiдна частина належала
Слобожанщинi. Великими мiстами були Глухiв, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль,
Суми. Землями Сумщини проходило вiйсько гетьмана I.Виговського. Саме тут, пiд
Конотопом, вiдбулась знаменита Соснiвська битва, в якiй українська армiя
перемогла росiйську. В 1708-1709 рр. населення Сумщини опинилось в центрi
боротьбi гетьмана Мазепи з росiйським царем Петром I. Трагедiя народу полягає в
тому, що частина громадян пiдтримала гетьмана, iншi - царя, а це призвело до
численних репресiй, жертв, страт. Саме в Лебединi були страченi прибiчники
гетьмана Мазепи, в Сумах проголошено манiфест з засудженням Мазепи. Пiсля
руйнування гетьманської столицi Батурина столицею Гетьманської України став
Глухiв. Пiсля скасування Катериною II в 1764 р. гетьманської влади на
Лiвобережжi та в 1765 р. полкового устрою i самоврядування в Слобiдськiй
Українi на Сумщину було поширено адмiнiстративно-територiальний подiл
Росiйської iмперiї, а потiм, за винятком короткого перiоду з 1917 р. до початку
1919 р., коли знову вiдродилась українська державнiсть, - тоталiтарної
Росiйської радянської соцiалiстичної держави.
Сумська область створена 10 сiчня 1939 року. До неї
ввiйшли 12 районiв Харкiвської, 17 районiв Чернiгiвської та 2 райони
Полтавської областей.
Сучасний
адміністративно-територіальний устрій регіону. Проблеми й песпективи
До складу Сумської області входить 18
районів , 38 об'єднаних територіальних громад, в тому числі 4 – навколо міст
обласного значення Суми, Шостка, Конотоп та Охтирка, 15 міст, з яких 7 обласного значення (Суми, Глухів, Конотоп, Лебедин, Охтирка, Ромни, Шостка) та 8 районного значення, 20 селищ міського типу, 1411 села, 55 селищ. Адміністративний
центр — місто Суми.
Сучасний адміністративно-територіальний
устрій Сумської області (адміністративна реформа), навіть з урахуванням
створення на кінець 2019 року 38 об’єднаних територіальних громад, залишається
розділеним на дві частини – реформовану та ні.
Домашнє завдання
ü Опрацювати конспект уроку
ü Оцініть позитивні й негативні ознаки географічного
положення Сумської області (роботу зробити у робочому
зошиті та надіслати на електронну пошту до 18.05.2020).
06.05.2020
Підсумковий урок з теми «Населення України
та світу»
Мета: перевірити рівень знань і практичних умінь та навичок
учнів за вивченими темами; удосконалювати в процесі виконання роботи навички
узагальнення, систематизації, аналізу здобутих знань.
Тестування
з теми «Населення України та світу» (виконати до 08.05.2020 !!!) : https://forms.gle/9aopbayRch9vBEsP6
04.05.2020
Тема «Зайнятість
населення. Проблеми зайнятості населення»
Мета: сформувати
уявлення про зайнятість населення, його розподіл за основними сферами
діяльності в Україні та різних країнах світу; з'ясувати проблеми зайнятості
населення, причини безробіття, навчити визначати рівень безробіття.
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Зайнятість
населення
Зайнятість — це
діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і
приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.
Усе зайняте в господарстві населення
розподіляється між галузями матеріального виробництва та невиробничої сфери.
Показники зайнятості в сільському господарстві, промисловості та сфері послуг
відображають рівень розвитку держави або її економічне спрямування (аграрна,
високорозвинута, «банановий острів» і т. п).
Зайнятість поділяють, залежно від
тривалості і режиму, на повну й неповну (добровільну та вимушену); від сфери
застосування праці — на основну (первинну) і додаткову (вторинну).
2. Безробіття
Безробітні (за
визначенням МОП) — особи 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в
державній службі зайнятості), що не мали прибуткового заняття, активно шукали
роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів,
що передували опитуванню, готові стати до роботи впродовж двох найближчих
тижнів.
Рівень безробіття — відношення
чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до
населення працездатного віку.
2015 р. в Україні рівень безробіття становив 9,5% (жінки — 8,5,
чоловіки — 10,4, міські мешканці — 9,3, сільські — 9,9), Найвищий рівень —
частини Донецької та Луганської обл. (13,8 та 15,6, без урахування зони АТО),
найнижчий — Київська та Одеська обл. (6,4 та 6,5).
У світі показник коливається від 0,3 до 95%. Наприклад у Польщі — 10,6,
Канаді — 6,9 %.
Відкрите безробіття — існування
явно незайнятого населення, приховане-наявність формально зайнятого населення.
В умовах ринкової економіки завжди існує безробіття (у нормі близько
7%). Це сприяє підтримці такого співвідношення між зайнятою робочою силою і її
резервом, за якого досягається максимальна ефективність функціонування
виробництва і зростання доходів населення (ефективна зайнятість). За законами
ринкової економіки, якщо зростає попит на робочу силу, зменшується безробіття
і, відповідно, зростає заробітна плата, платоспроможний попит населення на
споживчі товари та послуги зростатиме. Але при цьому ціни на споживчі товари та
послуги ростимуть ще швидшими темпами, знецінюючи грошові доходи населення, тобто
спричиняючи інфляцію.
3. Причини
безробіття
Існують різні види безробіття.
Причини безробіття:
• перехід людей з однієї роботи на
іншу, а також із однієї місцевості в іншу (свідчить про нормальний процес
перерозподілу трудових ресурсів відповідно до потреб виробництва, а також про
високу ефективність ринку праці);
• структурна перебудова економіки
(закриття застарілих підприємств і виробництв, переорієнтація виробництва,
закриття шкідливих підприємств);
• сезонний характер окремих виробництв
(сільське господарство, будівництво);
• циклічні кризи (державні та
глобальні);
• правові норми (надмірні соціальні
виплати, гарантована мінімальна зарплата).
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
• Опрацювати § 58 (с. 286-289),
повторити §§ 49 – 58 (до с.286), підготуватися до тематичного оцінювання з теми
«Населення України та світу»
29.04.2020
Тема «Трудові ресурси. Кількість і якість
трудових ресурсів. Економічно активне населення»
Мета: сформувати поняття «трудові ресурси», «економічно активне
населення», схарактеризувати особливості трудових ресурсів у світі, її окремих
регіонах та Україні; оцінити якісний склад трудових ресурсів України для
господарського розвитку.
Домашнє завдання
ü Опрацювати § 58 (до
ст.286).
ü Відповісти на питання 1-3 ст. 288 підручника (виконати завдання
у зошиті, сфотографувати і відправити на електронну пошту до 03.05.2020)
ü Переглянути відео за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=clxsfDdB4-k
27.04.2020
Релігія як явище культури. Світові релігії. Найпоширеніші релігійні конфесії в Україні
Мета
уроку: розширити знання про релігію як явище культури, про
світові релігії та регіональні відмінності релігійних вірувань в
Україні; виховувати повагу до представників різних релігійних
конфесій; почуття толерантності до етнічних меншин та представників усіх
релігійних напрямів, представлених в Україні.
Географія релігій (сакральна географія) – наука, яка вивчає територіальну організацію релігійної
життєдіяльності людей та її вплив на територіальну організацію суспільства.
Світова релігія – релігія, яка набула поширення серед народів різних країн світу та на
різних континентах.
Конфесія - об'єднання віруючих,
послідовників певного релігійного віросповідання.
Найбільш ранні прояви релігії –
магія, тотемізм, фетишизм, анімізм тощо, які збереглися в деяких племенах чи
народах (переважно перебувають на нижчих рівнях розвитку). З розвитком
суспільства формувалися етнічні чи національні релігії: іудаїзм, синтоїзм,
даосизм, конфуціанство та ін.
Світові релігії
Світові релігії , поширені серед народів різних країн, є наднаціональними.
Їхня історія пов'язана з ходом розвитку людської цивілізації. Виділяють три
світові релігії.
Буддизм ( VІ ст до н.е. на
території сучасної Індії) — єдина зі світових
релігій, що базується не на вірі в Бога, а на вірі в Будду — просвітленого,
яким за певних обставин може стати будь-хто, якщо звільнить душу від страждань.
Буддизм поширений в Індії, Монголії, Китаї, Шрі-Ланці, частково в Середній
Азії і Сибіру (450 млн. – 1,3 млрд вірян).
Християнство (І ст.
в Палестині) — релігія, що базується на
вірі в Ісуса Христа. Основні положення християнства (догми) сформульовані в
Біблії та постановах Вселенських соборів. Центральне місце посідає догма
воскресіння Ісуса Христа. Усі три гілки християнства — католицизм, православ’я
і протестантизм — об’єднують близько 2 мільярдів вірян у всьому світі.
Православ’я більш поширене в країнах Східної Європи та Близького Сходу;
католиків найбільше у Західній Європі, у країнах Америки; протестанти поширені
в Німеччині, Швейцарії, Великій Британії, скандинавських країнах, Канаді,
Австралії, США.
Іслам (від
араб. Покірність, VІ
ст.), або
мусульманство, —
релігія, що базується на вірі в єдиного всемогутнього бога Аллаха і його
пророка-посланника Мухаммеда (або Магомета, звідки ще одна назва релігії —
магометанство). У цій релігії виділяються дві основні течії — сунізм та шиїзм.
Найбільше мусульман мешкає в Азії і Африці, а їхня загальна кількість у світі
сягає 1 мільярда та продовжує швидко збільшуватися.
У 2018 р. Синодом
Вселенського Патріархату прийнято рішення про початок процедур, необхідних для надання томосу про автокефалію православної церкви в Україні. 6 січня 2019 року патріарх Варфоломій І вручив томос
про автокефалію Православної Церкви України митрополиту Київському і всієї
України Епіфанію.
Домашнє завдання
22.04.2020
Тема «Національний склад населення України:
особливості та регіональні відмінності. Національні меншини та етнічні групи,
основні райони їх розселення»
У національній структурі населення України розрізняють:
ü титульний етнос (українці дають назву державі);
ü корінні народи (наприклад, кримські татари, що проживають на землі своїх
предків);
ü національні меншини (інші народи поза межами держав, де вони є титульним
етносом).
Інформація про
національний склад потребує оновлення, оскільки офіційною є тільки статистика
перепису (дані 19-річної давнини). Наступний перепис було заплановано на 2020
рік.
Регіональні
відмінності національного складу визначаються історичними та політико-економічними
процесами:
ü компактне проживання нащадків давніх переселенців, що
освоювали нові території (греки, німці, болгари);
Етнографічні групи українців
Карпатський регіон
|
·
Лемки, русини
(Бескиди)
·
Бойки (Івано-Франківська,
Львівська, Закарпатська обл.)
·
Гуцули
(Закарпатська обл.)
|
Полісся
|
·
Поліщуки (північний
захід)
·
Литвини (півничний
схід)
|
Інші регіони
|
·
Слобажани (Харківська,
Сумська, Луганська обл.)
·
Подоляни (Поділля)
|
Домашнє завдання
ü Опрацювати § 56
15.04.2020
Тема «Етнічний склад населення. Етноси. Найпоширеніші мовні сім’ї. Однонаціональні та багатонаціональні країни»
Мета: сформувати
уявлення про етнічні відмінності населення; удосконалити розуміння поняття
«раса», сформувати поняття «нація», «мовна сім’я», ознайомитися з класифікацією
країн за національною ознакою, розвивати науковий світогляд, розуміння
глобальних етнічних процесів.
Завдання
ü Наведіть
аргументи «за» й «проти» збільшення рівня урбанізації
Останніми роками, на жаль, ми стали свідками сумних подій, однією з
причин яких є спекуляція на національному та мовному питанні. Зрозуміти
безглуздість міжнаціональної нетерпимості допоможе нам науковий підхід до
вивчення населення світу, наука етнографія та виховання толерантності в кожному
з нас.
Вивчення нового матеріалу
Етнічні групи людей
Сучасний національний склад населення світу є результатом тривалого історичного розвитку. Наука, що вивчає культуру, побут, походження та розселення народів, має назву етнографія (з грец. «етнос» – плем’я, народ і «графос» – пишу).
Слід розрізняти поняття «етнос», «нація» і «народ».
Етнос – група людей, яка
історично склалася на певній території і має свої мову, культуру, особливості
менталітету.
Народність – мовна, територіальна, культурна та економічна
спільнота людей.
Коли
спільні риси мови, культури, єдність території набувають стійкого характеру,
народність перетворюється на етнічну націю – останню форму етносу. Людям, що належать
до однієї нації, притаманні сталі спільні ознаки. Насамперед це мова. Але у
зв’язку з міграціями й освоєнням європейцями світу нині багато націй
використовують одну мову.
Стабільнішою ознакою нації є культура, яку поділяють
на матеріальну та духовну.
До матеріальної культури належать тип житла, національний одяг і національна
кухня. До духовної культури належать свята, обряди, мистецтво, релігія. Вони
дбайливо зберігаються нацією,
визначають її ідентичність. Також нація має етнічні землі, на яких вона
сформувалася, та характерні для неї історичні види господарської діяльності.
Говорять навіть про певні риси характеру й менталітету, притаманні націям.
Отже, етнічна нація (з латин.
– народ) – історична спільнота людей, яка склалася в процесі
формування єдиної для неї літературної мови, особливостей культури, території
та видів господарської діяльності.
Кожна
людина усвідомлює себе представником певної нації. Тоді говорять про її
національність.
Національність –
термін, що визначає належність людини до певної нації або народності.
Політична нація (народ) – це все населення певної країни.
Більшість учених
вважають, що в сучасному світі існує від 2
тис. до 4 тис. націй і народностей: від найдрібніших,
чисельність яких становить десятки чи сотні осіб, до найбільших – понад 100 млн
осіб. Великою є нація, якщо в ній
налічується понад 1 млн осіб. Таких націй відомо близько 310. Разом вони становлять 95,7 % усього населення планети.
Українці за кількістю
посідають 22-ге місце серед націй. Їх у
світі близько 45 млн, зокрема на території України проживає 35 млн.
До найбільших за чисельністю націй, у кожній з
яких налічується більше 100 млн осіб, належать китайці (понад
1 млрд осіб), хіндустанці (понад 220
млн осіб), американці США (близько 200
млн осіб), бенгальці (близько 180 млн
осіб), росіяни (близько 150 млн
осіб), бразильці (близько 140 млн
осіб) та японці (близько 130 млн
осіб).
Національний склад населення країн
За національним складом населення вирізняють три типи держав: однонаціональні,
двонаціональні та багатонаціональні.
ü Однонаціональними вважаються
країни, у яких понад 90 % становлять представники однієї нації. До них належить
більшість держав Європи, Латинської Америки, Австралія,
арабські країни Аравійського півострова та Північної Африки.
ü Двонаціональні – це країни,
у яких абсолютну більшість становлять дві нації. До цього типу відносять Канаду (де переважають англоканадці та франкоканадці), Бельгію
(у якій живуть фламандці й валлони), Кіпр (у якому є греки-кіпріоти і турки-кіпріоти) та
деякі інші країни.
ü Найбільше у світі багатонаціональних країн. Вони переважають в Азії та Африці (крім північної частини). Перше місце у світі за цим показником посідає Індія, в якій проживає понад 150 націй і народностей. Майже стільки ж їх в Індонезії. Багатонаціональною державою є і США. У Європі такими країнами є Швейцарія, Велика Британія, Іспанія, Боснія і Герцеговина, Молдова. Саме в країнах із багатонаціональним складом населення часто загострюються міжетнічні суперечності.
Мови народів світу
Нації й народності об’єднують у споріднені групи, що дає
можливість простежити їхнє походження. Найважливішою для цього ознакою є мова.
Загальна кількість мов становить 5–7 тис. З
розвитком зв’язків між народами та активізацією міграційних процесів кількість живих
мов неухильно скорочується. Здебільшого кожній нації та народності притаманна своя
мова. Проте мов значно більше, ніж націй. Частими є й випадки, коли однією мовою
говорять кілька народів.
Найбільш поширених мов – 40. Ними говорять
близько 2/3 населення світу.
Найпоширеніша
мова у світі – китайська. Окрім Китаю, вона є державною мовою Тайваню та
однією з державних мов Сінгапуру. У Європі найуживанішою є німецька мова. Це
єдина державна мова у Німеччині, Австрії та Ліхтенштейні, а також одна з державних
у Швейцарії, Люксембургу, Бельгії.
Сьогодні зростає роль офіційних (державних) мов.
Вони є засобом міжнаціонального спілкування, мовами офіційних документів. Часто
ними користуються люди, які рідною вважають іншу мову. Зокрема, це явище характерне
для Африки, де після періоду колоніалізму залишилися мови країн-метрополій.
Так, у цьому регіоні французька є офіційною мовою в 21 державі, англійська
– у 19, португальська – у 5, іспанська – в 1.
Сучасними
мовами світового значення вважають 8 мов: китайську, англійську, іспанську,
арабську, російську, португальську, німецьку, французьку. Ці мови найчастіше
використовують для міждержавного спілкування, і кількість людей, які володіють ними,
є найбільшою.
Мовні сім’ї
Близькі за походженням,
граматикою, словниковим запасом мови об’єднують у великі мовні сім’ї. До
них відносять мови, які мають не менше 15 % подібних слів, що часто вживаються під
час спілкування. Фахівці-лінгвісти виокремлюють близько 420 мовних сімей. Найвідоміших
із них – близько 20. Вони поділяються на мовні гілки, а ті, своєю чергою,
– на мовні групи. Існує також близько 100 мов, які не можна віднести до
жодної з сімей. Процес формування мовних сімей тісно пов’язаний із розселенням
людей. Тому сусідні нації часто мають подібні мови.
Найпоширенішою є індоєвропейська
мовна сім’я. Індоєвропейськими мовами говорять 45,2 % населення
світу. Вони об’єднують понад 150 мов. На думку вчених, усі
індоєвропейські мови походять від єдиної праіндоєвропейської мови, носії якої жили
5–6 тис. років тому. Місцем зародження цієї мови вважають степові райони на межі
Європи та Азії. У межах індоєвропейської мовної сім’ї виокремлюють майже 20
мовних груп, які об’єднані у 7 гілок. У Європі найбільші з них германська,
італійська, балто-слов’янська, кельтська; в Азії – арійська. Унаслідок колонізації
європейцями світу мови цієї сім’ї нині представлені на всіх заселених материках.
Українською мовою у світі говорять 47 млн
осіб (22-ге місце у світі за поширенням серед мов), з яких рідною її вважають
37 млн. Окрім України, вона поширена у країнах Європи, Азії, Америки. В Україні
українська мова є єдиною державною мовою. У європейських країнах (Польщі, Словаччині,
Молдові, Румунії, Сербії, Хорватії, Боснії і Герцеговині), у яких українці розселені
компактно, українська мова має статус мови національної меншини, або регіональної
мови. За своїм походженням українська мова належить до балто-слов’янської гілки
слов’янської групи східнослов’янської підгрупи.
Другою за поширенням
є китайсько-тибетська (сино-тибетська) мовна сім’я. Її мовами говорять 22,9
% населення Землі. Вона об’єднує близько 300 мов, поширених у Східній,
Центральній і Південно-Східній Азії. Найбільші мовні групи цієї сім’ї – китайська
й тибето-бірманська. До першої з них належить китайська мова з її кількома діалектами.
Друга об’єднує численні мови народів М’янми та західної частини Китаю.
Народи Південно-Західної, Центральної,
Північно-Східної Азії говорять мовами алтайської мовної сім’ї. Ці
мови походять від давньої праалтайської мови, яка зародилася на півдні Сибіру і
в горах Алтаю. Нині алтайська мовна сім’я об’єднує близько 60 мов. У
її межах найбільшими гілками є тюркська (турецька, казахська, узбецька,
татарська, азербайджанська й інші мови) та монгольська (монгольська, бурятська,
калмицька мови).
Уральська мовна сім’я складається
приблизно з 20 мов. Прауральська мова зародилася в південних околицях
Уральських гір. Мовами фінно-угорської гілки цієї мовної сім’ї
говорять корінні народи Уралу й Поволжя: мордва, удмурти, марійці. Частина
їхніх предків у ІХ ст. переселилися в Центральну та Північну Європу. Так сформувалися,
зокрема, угорська, фінська, естонська мови.
Народи Тропічної Африки, що живуть
на південь від Сахари, говорять більш як 200 мовами нігеро-конголезької
мовної макросім’ї, яка складається з окремих сімей. Одна з найпоширеніших
у світі мов – арабська – належить до афразійської макросім’ї. Нею говорять на
півночі Африки та Аравійському півострові.
Домашнє завдання
· Опрацювати § 55.
· Виконати Завдання
ü Наведіть
аргументи «за» й «проти» збільшення рівня урбанізації (виконати у зошиті,
сфотографувати і відправити на електронну пошту до 18.04.2020).
ü Відповісти
на тестові питання (до 17.04.2020) : https://forms.gle/tSwpfe7Kyqb7ds376
Гарних Вам свят і не хворійте !!!
13.04.2020
Тема «Урбанізація, причини, що її зумовлюють. Міські
агломерації. Мегаполіси. Світові міста. Відмінності в рівнях і темпах
урбанізації в Україні і світі. Субурбанізація. Хибна урбанізація»
Мета: сформувати поняття урбанізація, субурбанізація,
агломерація, мегаполіс, хибна урбанізація, розуміння процесу урбанізації, його
прояви у світі й Україні, з′ясувати темпи і рівні
урбанізації у світі і Україні; розвивати навички аналізу та синтезу інформації,
розуміння глобальних суспільних процесів та їхніх наслідків.
За рівнем урбанізації: високоурбанізовані
(понад 74%) - розвинені країни та країни
з різкими темпами розвитку (Америка, Західна Європа, Австралія); середньоурбанізовані (близько 40%)
- країни, що розвиваються (країни Азії, Африки),
низькоурбанізовані (близько 20%) – найменш розвинені
країни (Чад, Афганістан тощо).
Темпи
урбанізації залежать від її рівня. Чим він вищий – тим темпи менші, у
найбільших містах навіть зменшується. Урбанізація йде «вглиб». Характерна субурбанізація – підвищення ролі передмість, які «відтягують»
на себе частину населення і функцій міст. Де рівень менший – темпи більші,
урбанізація йде «вшир». Характерна хибна урбанізація (урбанізація
нетрів) – зростання міст випереджає їхній реальний розвиток завдяки
неконтрольованому притоку безробітних, переважно надлишкового сільського
населення. Наприклад, бідонвілі в Африці, фавели в Бразилії, геджеконду в
Туреччині.
Домашнє завдання
ü Відповісти на питання
(зробити в зошиті, сфотографувати і відправити на електронну пошту до 16.04.2020):
08.04.2020
Тема «Міські і сільські населені пункти. Критерії їх
розмежування в Україні та країнах світу. Класифікація міст за кількістю
населення та функціями. Міське і сільське населення»
Мета: сформувати
розуміння різниці між міським і сільським населеним пунктами; ознайомити з
критеріями їх розмежування в Україні та світі, класифікацією міст; сформувати
знання про ознаки належності населення до міського чи сільського; розвивати
навички систематизації, розуміння організації суспільного життя людей.
Вивчення нового матеріалу
Система розселення – сукупність
населених пунктів із різнобічними функціями на певній території, які об'єднані
різними видами зв'язку.
Систему розселення
становлять міські
й сільські населені пункти.
В Україні вони
представлені містами, селищами міського типу,
робітничими та курортними селищами, селами.
Населений пункт – постійне місце мешкання групи людей
у межах певної ділянки земної поверхні.
Два
головних критерії поділу населених пунктів:
§ Кількість
населення (сільські – до 3 тис. мешканців, міста – понад 10 тис). У різних
країнах світу діють різні кількісні показники надання населеним пунктам статусу
міста
§ Зайнятість
Типи поселень в
Україні
Міські
|
Міста
|
Поселення, що
мають понад 10 тис. жителів, зайнятих у промисловості та сфері послуг, а
також менші за людністю поселення, що історично склалися як міста (наприклад
Берестечко, Устилуг тощо)
|
Селища
міського типу
|
Населені пункти з кількістю населення понад 2 тис. осіб,
у яких не менше 2/3 – робітники, службовці та члени їх родин (тобто
населення, не зайняте в сільському господарському виробництві)
|
|
Сільські
|
Населені
пункти, у яких люди ведуть сільський спосіб життя і займаються переважно
сільським господарством
|
|
В Україні на початок
2016 р. існувало 460 міст, 885 смт та 28385 сільських населених пунктів.
Класифікація міст
Типи міст в Україні
за кількістю населення
Малі (менше ніж 20 тис. осіб, 260 міст)
|
Трускавець,
Скадовськ, Олешки (Цюрупинськ)
|
Середні
(20-100 тис. осіб, 155 міст)
|
Умань,
Мукачеве, Рубіжне, Чорноморськ
|
Великі
(100-500 тис. осіб, 37 міст)
|
Більшість
обласних центрів: Ужгород, Луцьк, Херсон, Кропивницький, Суми тощо)
|
Дуже великі
(500 тис. – 1 млн осіб, 5 міст)
|
Дніпро (999
тис.), Запоріжжя (773 тис.), Львів (730 тис.), Кривий Ріг (660 тис.)
|
Міста-мільйонери
(понад 1 млн осіб, 3 міста)
|
Київ (2,8 млн),
Харків (1,4 млн), Одеса (1 млн)
|
Типи міст за
функціями
Демографічно -
поселенські
|
Усі міста
|
Адміністративно-управлінські
|
Столиці усіх
держав, головні міста адміністративно-територіальних одиниць країн
|
Виробничі
|
Вузькоспеціалізовані
або комплексні (виробництва різних галузей)
|
Соціально -
побутові
|
Усі міста
|
Культурно -
освітні
|
Усі міста,
чітка регламентованість робочого часу сприяє потребі організації дозвілля у
вільний час, мережа освітніх закладів – підготовці фахівців з обслуговування
функцій міста та запитів держави
|
Інноваційні та
науково-технічні
|
Осередки наукових
досліджень (Кремнієва Долина, Харків, Львів, Лондон)
|
Зовнішньоекономічні
|
Зосередження
офісів міжнародних компаній
|
Торгово-розподільчі
|
Одеса, Шанхай
|
Інформаційні
|
Зосередження
засобів масової інформації різних рівнів
|
Транспортно-комунікаційні
|
Обслуговування
власних потреб: регіональних, державних, континентальних, світових (Конотоп,
Торонто, Панама)
|
Рекреаційно -
туристичні
|
Курортні,
туристичні, пляжні
|
Спортивно -
оздоровчі
|
Зосередження спортивної
інфраструктури
|
Соціально-екологічні
та природоохоронні
|
За ступенем складності
структури господарства: монофункціональні
та багатофункціональні.
За потенціалом: місцевого,
регіонального, національного, світового значення.
Світовими
(глобальними) містами називають міські поселення, які
відіграють провідну роль у світовій економіці, політиці, культурі, освіті та
науці тощо. Список глобальних міст очолюють Лондон, Нью-Йорк, Париж, Токіо.
Класифікація
сіл
За кількістю мешканців:
·
дрібні (менше 200 осіб);
·
малі (200-500 осіб);
·
середні (500 -1000 осіб);
·
великі (понад 1000 осіб).
Сільське розселення:
·
групове (Західна Європа, Японія, Китай, Україна);
·
розкидане або фермерське (США, Канада,
Австралія).
Найбільша
густота сільських поселень (понад 6 сіл на 100 км2) сформувалася в західних
(Львівська, Тернопільська і Хмельницька обл.) та північно-східних (Полтавська,
Сумська обл.), найнижчі показники – у Херсонській, Миколаївській та Луганських
областях.
В Україні нараховують 69% міського і 31% сільського
населення.
ДОМАШНЄ
ЗАВДАННЯ
1. Опрацюйте § 52-53 (до ст.260) підручника.
2. Складіть опис нашого населеного пункту за планом:
1) рік утворення, походження назви;
2) історія розвитку;
3) кількість населення, його
господарська діяльність та особливості побуту;
4) органи місцевого самоврядування;
5) підприємства (якщо є), установи й організації;
6) вокзали, автостанції, їхнє місце розташування (за наявністю).
3. Повторіть матеріал теми
«Розселення», підготуйтеся до самостійної роботи .
06.04.2020
Тема «Густота населення. Територіальні відмінності
густоти населення у світі й Україні»
Мета: сформувати розуміння
впливу природних, економічних, геополітичних та демографічних чинників на
розселення населення в Україні та світі; сформувати вміння визначати густоту
населення певної території; проаналізувати територіальні відмінності густоти
населення у світі та Україні; розвивати вміння побудови причино-наслідкових зв′язків,
розвивати навички аналізу та синтезу інформації.
Розселення характеризується показниками:
ü густоти
населення;
ü сукупністю
населених пунктів (міст, селищ) різного розміру;
ü певним
співвідношенням кількості міських та сільських населених пунктів.
Зміни загальної кількості густоти населення Землі
Роки
|
1950
|
1983
|
1991
|
1997
|
2000
|
2010
|
2016
|
Густота,
осіб/км2
|
18
|
34
|
40
|
42
|
44
|
51
|
54,2
|
Чинники нерівномірного розміщення населення
Природні – заселення більш сприятливих за
природними умовами територій: долин річок, рівнин тощо.
Історичні - пов′язані
з історичними особливостями заселення земного суходолу (розвиток давніх
цивілізацій, освоєння нових територій).
Демографічні - пов′язані
з особливостями приросту населення на різних континентах.
Економічні - пов′язані з рівнем
господарського освоєння територій.
Райони світу з
найбільшою густотою населення
Південно-Східна та Східна Азія: півострів
Індокитай, острів Ява, східна частина Китаю, Південна Корея, Японія; густота
перевищує 1000 осіб/км2
|
Дельта Нілу; густота – 1000 осіб/км2
|
Південна Азія: півострів Індостан, долини
Гангу і Брахмапутри; густота – 800 осіб/км2
|
Західна Європа: південь Великої Британії,
схід Франції, захід Німеччини, Бельгія, Нідерланди; густота – понад 300
осіб/км2
|
Атлантичне узбережжя США і Канади, район
Великих озер; густота – понад 250 осіб/км2
|
Густота населення
України
Густота населення України вища за середній показник у світі й становить 74 особи/км2 (2017 р.).
Найбільші показники
густоти характерні для Львівської, Чернівецької, Дніпропетровської
областей. До початку АТО найзаселенішою була Донецька область.
Найменші показники характерні
для Чернігівської області.
Досить низька
густота населення в поліських і посушливих степових районах, високогірних
районах Карпат і Кримських гір, Чорнобильській зоні.
Найбільш
заселеними є території навколо великих міст.
Домашнє завдання
- Опрацювати § 52 до ст.277.
- За даними сайту Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua/) чи карт атласу розрахуйте густоту населення у Сумській області (у робочому зошиті, сфотографувати і відправити на електронну пошту falko.svetlana.viktorivna@gmail.com до 09.04.2020).
- Підготуватися до самостійної роботи ( § 49 - 52 до ст.277).
- Опрацювати § 52 до ст.277.
- За даними сайту Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua/) чи карт атласу розрахуйте густоту населення у Сумській області (у робочому зошиті, сфотографувати і відправити на електронну пошту falko.svetlana.viktorivna@gmail.com до 09.04.2020).
- Підготуватися до самостійної роботи ( § 49 - 52 до ст.277).
25.03.2020
Тема "Механічний рух населення: причини і види міграцій, основні напрямки міграційних потоків у світі та Україні. Українська діаспора"
Мета: формувати в учнів систему знань
про причини і види міграцій; визначити основні напрямки міграційних потоків у
світі та в Україні; розкрити особливості розселення українців у світі;
продовжувати формувати навички роботи зі статистичними показниками; виховувати
повагу та почуття духовної єдності українців з українськими діаспорами,
толерантне ставлення до іммігрантів.
Вивчення нового матеріалу
Домашнє завдання
- Опрацювати § 51.
- Під час економічної кризи в Україні в пошуках роботи і кращої долі виїхала велика кількість українців. Обґрунтуйте, які наслідки для нашої країни має така масова еміграція (заповнити таблицю у робочому зошиті, сфотографувати і відправити на електронну пошту falko.svetlana.viktorivna@gmail.com до 29.03.2020
Наслідки
економічної (трудової) міграції для України
Позитивні
|
Негативні
|
23.03.2020
Тема "Статево-віковий склад населення світу й України. Тривалість життя населення. Практична робота № 11. Аналіз статево-вікових пірамід України та окремих країн світу"
Мета: сформувати уявлення
про статево-віковий склад населення світу й України; сформувати поняття
«статево-вікова піраміда», «демографічний вибух», «демографічна криза»;
охарактеризувати тривалість життя населення, тенденції та причини її змін;
ознайомити з основними напрямками демографічної політики окремих держав та
України; розвивати науковий світогляд, інтерес до демографічних процесів,
формувати позицію обізнаного
громадянина, розвивати аналітичні здібності.
1. Віковий склад населення
Виділяють три типи відтворення:
1) Прогресивний — частка дітей близько
40%, літніх - близько 10%; високий рівень народжуваності та смертності;
піраміда має форму трикутника; за дуже стрімкого росту природного приросту - демографічний вибух.
2) Стаціонарний — частка дітей близько
27%, літніх-близько 20%; зниження рівнів народжуваності та смертності;
піраміда у форми дзвоника.
3) Регресивний — частка дітей близько
20%, літніх — близько 30%; низькі рівні народжуваності та смертності - старіння
нації; піраміда у формі урни. В Україні 2015 р. частка дітей 0-15 років
становила близько 16% (на початку XX ст. - близько 40%), доросле населення 15-64
років — близько 69%, 65 років і старші-близько 15% (на початку XX ст. близько
4 %).
2. Статевий склад населення
На 100 дівчаток народжується 103-107 хлопчиків. До шлюбного періоду
співвідношення зрівнюється, а потім кількісна перевага жінок постійно зростає.
У країнах, що розвиваються Азії та Африки переважають чоловіки (50,4%). В
Україні станом на 2015 р. частка чоловіків становила 46,3% (без урахування
окупованих територій).
3. Наочне відображення вікового й статевого
складу населення надають діаграми-статево-вікові піраміди (графічний спосіб представлення розподілу
населення за статтю та віком).
Статево – вікова піраміда
України (підручник ст. 244, мал.193)
На статево-вікових пірамідах кількість
людей кожного віку (або їх частка в населенні) відображена горизонтальною
смугою певного масштабу. Смуги розташовані одна над одною в порядку збільшення віку; ліва частина
діаграми відображає дані для чоловіків, права – для жінок. Піраміди зазвичай
будуються за річними або п»ятирічними групами.
Результати аналізу статево-вікової піраміди України
· Три демографічні
катастрофи (графічно різкі звуження) пов»язані з колективізацією і голодомором
1930-х рр, Другою світовою війною та значним скороченням кількості населення
наприкінці ХХ ст.
· Співвідношення між віковими
групами людей: для населення України вона має неправильну форму, оскільки нижні
вікові групи менш численні, ніж верхні. Це зумовлено зниженням народжуваності
та природного приросту населення в останні десятиліття.
· Співвідношення між статтями:
більшість населення нашої країни становлять жінки – 53,9%. Співвідношення між
чоловіками і жінками неоднакове в різних вікових групах. У дитячому і юнацькому
віці приблизно однакова кількість дівчат і хлопців. У середньому віці
співвідношення поступово змінюється на користь жінок, у старшому віці чоловіків
майже у 2 рази менше, ніж жінок.
4. Тривалість життя
2015 р. лідерами тривалості життя
населення були Монако (89,52 років), Японія (84,74) та Сінгапур (84, 68).
Найменша тривалість життя — в найменш розвинених країнах Африки та Азії (Чад - 49,8, Афганістан - 50,9). В Україні тривалість життя, за даними 2014 р.,
становила середня - 71,37 років, у чоловіків- 66,25, у жінок - 76,37.
Домашнє завдання
- Опрацювати § 50.
- Виконати практичну роботу № 11 ( підручник ст. 247) у зошиті, сфотографувати і відправити на електронну пошту falko.svetlana.viktorivna@gmail.com до 26.03.2020.
16.03.2020
Тема "Кількість населення в світі та Україні. Чинники, що впливають на кількість населення: природний рух, міграції"
Опорні та базові поняття :
Демографія ("демос"- народ, "графія" - опис) - наука, що вивчає склад і рух населення, закономірності його розвитку.
Станом на 2017 рік кільість жителів нашої планети становить понад 7,5 млрд осіб. Очікується, що у 2030 цей показник зросте до 9,7 млрд, а у 2050 - до 11,2 млрд жителів.
Населення України на початок 2016 року становить 42, 7 млн осіб (без урахування тимчасово окупованого Криму й Севастополя, зони АТО).
Населення України на початок 2016 року становить 42, 7 млн осіб (без урахування тимчасово окупованого Криму й Севастополя, зони АТО).
Демографічний вибух - швидке зростання кількості населення окремих країн і світу загалом у результаті значного перевищення показників народжуваності над смертністю.
Демографічна криза - процес дуже повільного зростання кількості населення або його скорочення
Чинники зміни кількості населення
Природний (відтворення) рух - зміна кількості та вікового складу населення на певний період у результаті народжуваності та смертності. Показники відтворення населення є абсолютні і відносні, тобто розраховані на 1 тис.мешканців (‰).
Природний рух населення характеризується коефіцієнтом народжуваності, коефіцієнтом смертності та природним приростом населення.
Природний приріст - різниця між кількістю народжених та померлих за певний період часу.
Коефіцієнт природного приросту (Кпп) - збільшення або зменшення кількості населення в розрахунку на 1000 осіб населення (‰)
Коефіцієнт народжуваності (Кн)- кількість народжених на 1000 осіб населення (‰).
Коефіцієнт смертності (Кс) - кількість померлих на 1000 осіб населення (‰).
Механічний рух (міграції) населення - переміщення людей через кордони тих або інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на тривалий час.
Країни з найбільшою кількістю населення (ст.238)
Домашнє завдання
- Опрацювати § 49.
- Занотувати в зошит опорні поняття та записати країни з найбільшею кількістю населення.
- Розрахуйте, який відсоток населення Землі мешкає в кожній з десяти найбільших країн світу (ст. 238), та який відсоток вони становлять разом. Розрахуйте який відсоток населення Землі становить населення України (відправити на електронну пошту falko.svetlana.viktorivna@gmail.com до 24.03.2020).
18.03.2020
Тема " Зміна кількості населення в світі та Україні. Регіональні відмінності демографічних процесів. Демографічна політика"
Зміна кількості населення в світі та Україні
Чисельнічсть населення світу становила 1 млрд 1820 році. Протягом ХХ ст. вона збільшилась майже в чотири рази. За оцінками 2024 році вона становитиме 8 млрд.
Населення України на початок 2016 року становить 42,7 млн.осіб. На початок ХV ст. на території сучасної України проживало 3,7 млн.осіб, на початку ХVІ - 4,4 млн, на початку ХVІІ - 5,2 млн, у ХVІІІ - 9 млн, на початку ХХ - 35,2 млн, у 1993 році - 52,2 млн осіб (максимальний показник) ст. 240, мал.190 підручника "Зміна кількості населення України (в сучасних кордонах у ХХ-ХХІ ст.).
Регіональні відмінності демографічних процесів
- Висока народжуваність характерна для країн з високою дитячою смертністю в ісламських країнах та у індуїстів.
- У містах народжуваність нижча, ніж у сільській місцевості.
- У разі підвищення загального рівня життя народжуваність скорочується.
- Смертність чоловіків перевищує смертність жінок (9:7).
- В Україні 2015 р. найнижчі показники приросту були у Дніпропетровській обл., найвищі - у Рівненській обл. (тут вони додатні).
Демографічна ситуація. Демографічна політика
Демографічна ситуація - стан демографічних процесів, складу й розміщення населення на певний час (найчастіше рік) на певній території.
Демографічна політика - цілеспрямована діяльність державних органів на подолання негативних демографічних тенденцій.
Основні заходи:
- економічні (допомога чи штрафи);
- адміністративно-правові (регламентування шлюбних відносин, медичні обмеження, статус матерів тощо);
- пропагандисько-виховні (громадська думка, норми поведінки);
Напрямки:
- контроль народжуваності (обмежують у країнах з надмірним природним прирістом);
- планування сім"ї (наприклад, обмежують міграцію певної статі);
- сімейна політика (створення суспільного "ідеалу" сім"ї).
Домашнє завдання
- Опрацювати § 49 ст.239-241, § 50 ст. 245-246
- Заповнити таблицю "Причини кризової демографічної ситуації в Україні" (у форматі Word) та відправити на електронну пошту falko.svetlana.viktorivna@gmail.com до 25.03.2020).
Економічні
|
|
Соціальні
|
|
Екологічні
|
Немає коментарів:
Дописати коментар